Hľadaný výraz: Jn 1.3.5, Preklad: Ukrajinský preklad, Počet výsledkov: 3
| 1 Упочинї було Слово, й Слово було в Бога, й Бог було Слово. 2 Воно було в починї у Бога. 3 Все Ним стало ся; і без Него не стало ся нїщо, що стало ся. 4 У Йому життє було: й життв було сьвітлом людям. 5 І сьвітло у темряві сьвітить, і темрява Його не обняла. 6 Був чоловік посланий від Бога, ймя йому Йоан. 7 Сей прийшов на сьвідкуванне, щоб сьвідкувати про сьвітло, щоб усї вірували через него. 8 Не був він сьвітло, а щоб сьвідкувати про сьвітло. 9 Було сьвітло правдиве, що просьвічує кожного чоловіка, що приходить на сьвіт. 10 На сьвітї був, і сьвіт Ним настав, і сьвіт Його не пізнав. 11 У своє прийшов, і свої не прийняли Його. 12 Которі ж прийняли Його, дав їм власть дїтьми Божими стати ся, що вірують в імя Його: 13 що не від крові, нї від хотіння тілесного, нї від хотїння мужеського, а від Бога родили ся. 14 І Слово тїлом стало ся, і пробувало між нами (й бачили ми славу Його, славу, яко Єдинородного від Отця), повне благодати і правди. 15 Йоан сьвідкує про Него, й покликував, глаголючи: Се той, про кого казав я: За мною грядущий поперед мене був; бо перш мене був. 16 І з повноти Його ми всї прийняли й благодать за благодать. 17 Бо закон через Мойсея даний був; благодать і правда через Ісуса Христа стала ся. 18 Бога ніхто не бачив ніколи; единородний Син, що в лонї Отця, той вияснив. 19 І се сьвідченнє Йоанове, як післали Жиди з Єрусалиму священиків та левитів, щоб спитали Його: Хто ти єси? 20 І визнав, і не відпер ся; а визвав: Що я не Христос. 21 І питали його: Що ж? Ілия єси ти? І рече: Нї. Пророк єси ти? І відказав: Нї. 22 Казали ж йому: Хто ж єси? щоб нам одповідь дати тим, що післали нас. Що кажеш про себе? 23 Рече: Я голос покликуючого в пустинї: Випростайте дорогу Господню, як глаголав Ісаїя пророк. 24 А послані були з Фарисеїв. 25 І питали вони його, й казали йому: Чого ж хрестиш, коли ти не Христос, нї їлия, нї пророк. 26 Відказав їм Йоан, глаголючи: Я хрещу вас водою; серед вас же стоїть, котрого ви не знаєте: 27 се за мною Грядущий, що поперед мене був; котрому я недостоєя розвязати ременя обувя Його. 28 Се в Витаварі стало ся, за Йорданом, де Йоан хрестив. 29 Назавтра бачить Йоан, що Ісус ійде до него, й рече: Ось Агнець Божий, що бере на себе гріх сьвіта. 30 Ое Той, про кого я казав: За мною гряде муж, що поперед мене був, бо перше мене був. 31 І я не знав Його, та, щоб явив ся Ізраїлеві, для того прийшов я, хрестячи водою. 32 І сьвідкував Йоан, глаголючи: Що бачив я Духа, злинувшого як голуб з неба, і став він над Ним. 33 І я не знав Його; та пославший мене хрестити водою, той менї глаголав: На кого побачиш, що Дух злине та стане над Ним, се той, що хрестить Духом сьвятим. 34 І бачив я, і сьвідкував, що се є Син Божий. 35 Назавтра знов стояв Йоан і два з учеників його; 36 і, споглянувши на Ісуса йдучого, рече: ось Агнець Божий. 37 І чули його два ученики глаголючого, й пійшли слїдом за Ісусом. 38 І обернувшись Ісус та побачивши їх слїдом ідучих, рече їм: Чого шукаєте? Вони ж сказали Йому: Рави (що єсть перекладом: Учителю), де пробуваєш? 39 Рече їм: Ідїть і подивіть ся. Пійшли вони, та й бачили, де пробуває, і перебули в Него день той; було ж коло десятої години. 40 Один з двох, що чули від Йоана та й пійшли слїдом за ним, був Андрей, брат Симона Петра. 41 Він знаходить первий брата свого Симона, й каже йому: Знайшли ми Месию (що єсть перекладом: Христос). 42 І привів його до Ісуса. Поглянувши ж на него Ісус, рече: Ти єси Симон, син Йони; ти назвеш ся Кифа (що єсть перекладом: Петр). 43 Назавтра хотів Ісус вийти в Галилею і знаходить Филипа, й рече йому: Йди слїдом за мною. 44 Був же Филип із Витсаїди, з города Андреєвого та Петрового. 45 Знаходить Филип Натанаїла, й каже йому: Про кого писав Мойсей у законї й пророки, знайшли ми, Ісуса, сина Йосифового, що з Назарету. 46 І каже Натанаїл до него: 3 Назарету хиба може що добре бути? Каже йому Филип: Іди та й подивись! 47 Побачив Ісус Натанаїла, йдучого до Него, й рече про него: Ось справді Ізраїлитянин, що в йому підступу нема. 48 Каже Йому Натанаїл: Звідкіля мене знаєш? Озвавсь Ісус і рече йому: Перш нїж Филип покликав тебе, як був єси під смоківницею, бачив я тебе. 49 Озвавсь Натанаїл і каже Йому: Рави, Ти єси Син Божий, Ти єси цар Ізраїлїв. 50 Озвавсь Ісус і рече йому: Що сказав тобі: Я бачив тебе під смоківницею, то й віруєш? Більше сього бачити меш. 51 І рече йому: Істино, істино глаголю вам: Від нині бачити мете небо відкрите, й ангелів Божих, що сходять угору і вниз на Сина чоловічого. |
| 1 Був же чоловік з Фарисеїв, Никодим імя йому, князь Жидівський. 2 Сей прийшов до Ісуса в ночі, і каже Йому: Рави, знаємо, що від Бога прийшов єси учителем; нїхто бо таких ознак не може робити, як Ти робиш, коли не буде Бог з ним. 3 Озвавсь Ісус і рече йому: Істино, істино глаголю тобі: Коли хто не народить ся звиш, не може видїти царства Божого. 4 Каже до Него Никодим: Як же може чоловік народитись, старим бувши? хиба може в утробу матери своєї знов увійти, і родитись? 5 Озвавсь Ісус: Істино, істино глаголю тобі: Коли хто не родить ся од води й Духа, не може ввійти в царство Боже. 6 Роджене від тїла - тїло, а роджене від Духа - дух. 7 Не дивуй ся, що глаголав тобі: Мусите ви народити ся звиш. 8 Дух, де хоче, дише, й голос його чуєш, та не знаєш, звідкіля виходить, і куди йде; так усякий народжений од Духа. 9 Озвавсь Никодим і каже Йому: Як може се статись: 10 Відказав Ісус і рече йому: Ти єси учитель Ізраїлїв, і сього не знаєш? 11 Істино, істино глаголю тобі: Що те, що знаємо, говоримо, й що бачили, сьвідкувмо; а сьвідкування нашого не приймаєте. 12 Коли про земне глаголав вам, і не віруєте,- як же, коли скажу вам про небесне, увіруєте? 13 І нїхто не зійшов на небо, тільки хто з неба зійшов, Син чоловічий, що на небі. 14 І, як Мойсей підняв угору гадюку в пустині, так мусить бути піднятий і Син чоловічий, 15 щоб кожний віруючий в Него не погиб, а мав життє вічне. 16 Так бо полюбив Бог сьвіт, що Сина свого єдинородного дав, щоб кожен, віруючий в Него, не погиб, а мав життє вічне. 17 Бо не післав Бог Сина свого на сьвіт, щоб осудив сьвіт, а щоб спас ся Ним сьвіт. 18 Хто вірує в Него, не осудить ся; хто ж не вірує, уже осуджений; бо не вірував у ймя єдинородного Сина Божого. 19 Сей же єсть суд, що сьвітло прийшло на сьвіт, а полюбили люде темряву більше нїж сьвітло; були бо лихі їх учинки. 20 Кожен бо, хто чинить лихе, ненавидить сьвітло, й не йде до сьвітла щоб не зганено вчинків його. 21 Хто ж робить правду, йде до сьвітла, щоб виявились його вчинки бо в Бозї роблені. 22 Після сього пійшов Ісус і ученики Його в Юдейську землю; і там пробував з ними, й хрестив. 23 Хрестив же й Йоан у Єноні поблизу Салима, бо води було там багато; й приходили, й хрестились. 24 Ще бо не вкинуто в темницю Йоана. 25 Постало ж змаганнє в учеників Йоанових з Жидами про очишеннє. 26 І прийшли вони до Йоана, й казали йому: Рави, той що був з тобою за Йорданом, котрому сьвідкував єси, ось сей хрестить і всї йдуть до Него. 27 Озвавсь Йоан і рече: Не може чоловік прийняти нічого, коли не буде дано йому з неба. 28 Самі ви менї сьвідкуєте, що я казав: Я не Христос, а що я посланий перед Ним. 29 Хто має заручену, той жених; а друг жениха, стоячи й слухаючи його, радощами радуєть ся голосу жениха; ся оце радість моя сповнилась. 30 Той мусить рости, я ж малїти. 31 Хто звиш гряде, той. над усїма; хто від землї, той від землї, і від землї говорить; хто з неба гряде, той над усїма. 32 І що бачив і чув, про те й сьвідкує; і сьвідкування Його нїхто не приймає. 33 Хто прийняв сьвідкуваннє Його, той ствердив, що Бог правдивий. 34 Кого бо післав Бог, той слова Божі говорить; бо не мірою дає Бог Духа. 35 Отець любить Сина, і все дав у руки Йому. 36 Хто вірує в Сина, той має вічне життє; а хто не вірує Синові, не бачити ме життя, а гнів Божий пробував на йому. |
| 1 Після сього було сьвято Жидівське, і прийшов Ісус у Єрусалим. 2 У Єрусалимі ж коло Овечих воріт є купіль, що зветь ся по єврейська Ветезда, з пятьма ходниками. 3 В них лежало велике множество недужих, слїпих, кривих, сухих, що дожидали движення води. 4 Ангел бо певного часу спускавсь у купіль і збивав воду: хто ж первий улазив після збивання води, одужував, якою б нї мучив ся болестю. 5 Був же там один чоловік, що трийцять і вісім років був у недузї. 6 Сього побачивши Ісус лежачого, й відаючи, що довгий уже час нездужає, рече йому: Хочеш одужати? 7 Відповів Йому недужий: Господи, чоловіка не маю, щоб, як зібєть ся вода, вкинув мене в купіль; як же прийду я, инший поперед мене влазить. 8 Рече йому Ісус: Устань, візьми постіль твою, та й ходи! 9 зараз одужав чоловік, і взяв постїль свою, та й ходив; була ж субота того дня. 10 І казали Жиди сцїленому: Субота; не годить ся тобі брати постелї. 11 Відказав їм: Хто оздоровив мене, той мені сказав: Візьми постіль твою, та й ходи. 12 Питали ж його: Що то за чоловік, що сказав тобі: Візьми постіль твою, та й ходи? 13 Той же, що одужав, не знав, хто Він; бо Ісус відійшов геть, як народ був на місці тому. 14 Опісля знаходить його Ісус у церкві, і рече йому: Оце одужав єси; не гріши більш, щоб гіршого тобі не стало ся. 15 Пійшов чоловік, та й сповістив Жидів, що се Ісус, що оздоровив його. 16 За се гонили Ісуса Жиди й шукали Його вбити, що се зробив у суботу. 17 Ісус же відказав їм: Отець мій досї робить і я роблю. 18 За се ж ще більш шукали Його Жиди вбити, що не то ламле суботу, а ще й Отцем своїм зве Бога, рівним себе ставлячи Богу. 19 Озвав ся ж Ісус і рече їм: Істино, істино глаголю вам: Не може Син нічого робити від себе, коли не бачить, що Отець те робить: що бо Той робить, те й Син так само робить. 20 Отець бо любить Сина, і все показує Йому, що сам робить; і більші сих покаже Йому діла, щоб ви дивувались. 21 Бо, як Отець воскрешає мертвих і оживлює, так і Син, кого хоче, оживлюе. 22 Бо Отець і не судить нїкого, а суд увесь дав Синові, 23 щоб усї шанували Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, не шанує Отця, що післав Його. 24 Істино, істино глаголю вам: Що, хто слухає слово моє і вірує Пославшому мене, має житте вічне, і на суд не прийде, а перейде від смерти в життє. 25 Істино, істино глаголю вам: Що прийде час, і нинї єсть, що мертві почують голос Сина Божого, й почувши оживуть. 26 Бо, як Отець має життє в собі, так дав і Синові життє мати в собі, 27 і власть дав Йому і суд чинити; бо Він Син чоловічий. 28 Не дивуйтесь сьому, бо прийде час, що в гробах почують голос Його, 29 і повиходять: которі добро робили, в воскресеннє життя, а которі зло робили, в воскресеннє суду. 30 Не можу я робити від себе нїчого: як чую, суджу; і суд мій праведний; бо не шукаю волї моєї, а волї пославшого мене Отця. 31 Коли я сьвідкую про себе, сьвідченнє моє не правдиве. 32 Инший єсть, хто сьвідкує про мене; і я знаю, що правдиве сьвідченне, котре про мене сьвідкує. 33 Ви посилали до Йоана, й сьвідкував правді. 34 Я же не від чоловіка сьвідченне приймаю, а глаголю се, щоб ви спаслись. 35 Той був сьвітильник горючий і сьвітючий; ви ж хотіли повеселитись на часину еьвітлом його. 36 Я ж маю сьвідченнє більше Йоанового: дїла бо, що дав менї Отець, щоб їх скінчити, ті діла, що я роблю, сьвідкують про мене, що Отець мене післав. 37 І пославший мене Отець сам сьвідкував про мене. Анї голосу Його не чули ви нїколи, анї виду Його не бачили; 38 і слова Його не маєте пробуваючого в вас; бо кого післав Він, тому ви не віруєте. 39 Прослідіть писання; бо ви думаєте в них життє вічне мати; й ті сьвідкують про мене. 40 Та не хочете прийти до мене, щоб життє мати. 41 Чести від людей не приймаю. 42 Та я спізнав вас, що любови Божої не маєте в собі. 43 Я прийшов в імя Отця мого, і не приймаєте мене. Коли инший прийде в імя своє, того приймете. 44 Як ви можете вірувати, славу один од одного приймаючи, а славу що від одного Бога, не шукаєте? 45 Не думайте, що я обвинувачу вас перед Отцем: є хто винуватить вас: Мойсей, що на него вповаєте. 46 Коли б ви вірували Мойсейові, вірували б менї; бо про мене той писав. 47 Коли ж його писанням не віруєте, як моїм словам вірувати мете? |
